Ні для кого не є секретом, що діти швидко ростуть і розвиваються. Розвиток супроводжується подоланням вікових криз. Щоб краще розуміти наших дітей, розгляньмо 

Психофізіологічні особливості дітей шкільного віку.

   Криза 7 років (6-8).    Початок навчання в школі, зміна соціальної ситуації розвитку, переоцінка цінностей, зміна провідного виду діяльності (гри - на навчання). Самооцінка завищена й синтетична - складається з оцінок навколишніх дорослих. Оцінка вчинків та роботи дитини сприймається як оцінка ії особистості в цілому. Негативні оцінки викликають тривожність, пасивність. Поведінка залежить від емоційного стану. Виникає внутрішнє життя, втрачається дитяча безпосередність. З'являється рефлексія - усвідомлення й осмислення своїх дій і поведінки в цілому. Криза диференціації зовнішнього й внутрішнього життя проявляється в кривлянні, манірності, штучній натягнутості поведінки, схильності до капризів, афективних реакцій. Дитина здатна продуктивно займатися одним видом діяльності не більше 10-15 хвилин. Пізнавальні мотиви нестійкі й ситуативні. У цьому віці формується довільність, керування поведінкою.

Домінуючою вищою психічною функцією стає мислення, розвивається довільна увага, сприйняття стає синтезуючим, пам'ять розвивається в напрямку довільності й свідомості.

Показники інтелектуальної готовності до шкільного навчання - здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, визначати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки.

Рекомендації. Тривалість уроку не більше 35 хвилин, у перервах - ігри, фізкультурні розминки, прогулянки на свіжому повітрі, денний сон, відсутність домашніх завдань. Велике місце відводити роботі з наочними матеріалами, ігровій формі навчання (дидактичні й розвиваючі ігри). Неприпустимий авторитарний стиль спілкування. Необхідний режим дня й медичний контроль за станом здоров'я.

Підлітковий вік 11-15 років. Пубертатна криза.

   У цьому віці відбувається різке посилення продукції полових гормонів і гормонів росту, інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток, зміна пропорцій тіла. Перепади судинного й м'язового тонусу викликають швидку зміну фізичного стану й настрою, емоційну нестабільність. Полова ідентифікація досягає більше високого рівня, проявляється орієнтація на зразки мужності й жіночності в поведінці, підвищується інтерес до своєї зовнішності.

Послідовно з'являються дві особливі форми самосвідомості: почуття дорослості й «Я-концепція» (система внутрішньо погоджених уявлень про себе, образів «Я»). Підліток відкриває для себе свій внутрішній світ, він хоче зрозуміти, який він є насправді, і уявляє собі, яким він хотів би бути. Інтенсивно розвивається характер. Самооцінка часто виявляється низкою й нестійкою.

Провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування, важливо мати референтну групу. Парадокс віку в тому, що, потребуючи підтримки батьків, підлітки мають сильне бажання бути самостійними. Найбільш несприятливі ситуації - твердий тотальний контроль при авторитарному стилі виховання й майже повна відсутність контролю. Для підлітків, як і для молодших школярів, характерна конвенціональна мораль – немає щирої моральності, й норми моралі залишаються чимсь зовнішнім. Більшість дітей дотримуються норм поведінки, щоб виправдати очікування дорослих.

Основне завдання й потреба підлітка в перехідний період – це розвиток власної індивідуальності. Ровесники й групи одноліток стають набагато важливішими, ніж батьки й учителі. За іронією, підлітки шукають власну індивідуальність, відчуваючи потребу в схваленні ровесників і приналежності до групи або компанії.

У підлітковому віці з'являється загострена увага до протилежної статі. Невдачі підлітка, відсутність підтримки можуть викликати в нього неприйняття себе, відчуття власної нікчемності через нездатність виправдати очікування батьків, учителів, ровесників або свої власні. Основні страхи підлітків - страх не виправдати очікування навколишніх і страх самореалізації. Страхи викликають підвищену тривожність, що може призвести до розвитку депресії. Відхилення в поведінці дитини, нервозність, брутальність - це сигнал про страждання, крик про допомогу. Головна потреба дитини - щоб її вислухали, особливо батьки, друзі, вчителі.

З метою попередження психоемоційних порушень у підлітка можна рекомендувати:

- забезпечення здорового харчування (більше фруктів й овочів);

- нормування фізичного навантаження;

- повноцінний відпочинок, достатній сон;

- дозований час перегляду телевізора й занять за комп'ютером;

- контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп'ютерних дисків, відеоігор, книг і т.д.;

- допомогу у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

- розвиток постійних дружніх стосунків у родині, спілкування, щирий інтерес до справ і внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який час прийти на допомогу, терпіння;

- підвищення авторитету батьків у родині, установлення розумних правил і вимог, пропозиція чіткого переліку обмежень і заборон, прав і відповідальності;

- визначення для дитини досяжних цілей, віру в нього, прийняття її безумовно, прояв ніжних почуттів, турботи й поваги;

- дії єдиним фронтом - разом зі членами родини, школою - тоді виховні заходи мають більше шансу на успіх;

- виховання позитивного мислення й любові до життя.